Англія 18 століття

На початку XIX століття в країні прискорився ПРОМИСЛОВИЙ ПЕРЕВОРОТ, який розпочався у 60-ті роки XVIII століття. Зросла виплавка чавуну, збільшилось використання парових двигунів у промисловості. Розвиток важкої та вугільної промисловості стимулював розвиток транспорту. Проте, Англію, що стала переможницею у боротьбі з Наполеоном, у 1815-1816 pp. охопила економічна криза. Вихід з неї був пов'язаний із завершенням промислового перевороту в середині XIX століття.

В результаті промислової революції Англія перетворилась із сільськогосподарської країни в промислову. Сформувалися нові промислові райони: металургійної промисловості - з центром у Бірмінгемі, бавовняної - з центром у Йоркширі, вугільної - в Уельсі. Зросла кількість населення Лондона, що перетворився на світовий банківський центр. Розвивався транспорт, зросла мережа каналів, доріг, розпочалось широке залізничне будівництво.

Економічно багатий стан підприємців став вимагати політичної реформи, яка б забезпечила йому владу, право участі в політичному житті Англії, і насамперед стан підприємців прагнув встановити свій вплив у палаті общин.

Англія на рубежі XVIII - XIX століть, як і раніше, не мала бюрократичного апарату. Роль держави зводилась переважно до підтримання правопорядку, законності, забезпечення оборони, ведення зовнішньої політики, збору податків і сприяння торгівлі. Всі інші сфери були у віданні приватних осіб. Місцеве управління Англії було зосереджено в руках мирових суддів. Мировими суддями були члени палати лордів, їхні старші сини та спадкоємці осіб, що одержували 600 фунтів стерлінгів річного доходу з землі. На початку XIX століття в політичній системі країни назріла необхідність реформи виборчої системи.

Рух за реформу розгорнувся по всій країні. Затверджений у липні 1832 р. "Акт про поліпшення народного представництва в Англії та Уельсі" перерозподілив між містами право посилати до парламенту свого депутата, ввів новий виборчий ценз. Виборча реформа 1832 р. змінила співвідношення сил палати лордів і палати общин на користь останньої. Поступово вона дістала право називатись "представницею інтересів усієї країни".

1852 року в Англії остаточно утвердився принцип "відповідального уряду", який залишався при владі доти, доки йому виявляла довіру і підтримку більшість палати общин. Дуалістична монархія трансформувалась у парламентську. 40-60 pp. XIX століття були часом посилення влади англійського парламенту. Період 1832-1867 pp. називають "золотою ерою" англійського парламентаризму. Палата общин з легкістю змінювала прем'єр-міністрів та уряди, які не відповідали її інтересам. Такої долі зазнали 10 кабінетів. Англійський парламент став стрижнем державного життя. Одночасно була юридично закріплена парламентська двопартійна система, за якої влада переходила від однієї фракції до іншої.

Теоретичні відомості
Статистика
Презентація
Гугл-форма